Підписатися на RSS

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ


ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ

Мета. Налагоджувати тісний контакт і взаєморозуміння між батьками і вчителями, спільно вирішувати проблеми, пов'язані з особливостями вікової психології підлітків, попереджувати конфліктні ситуації, сприяти педагогізації батьків.

Запрошені батьки учнів, учителі-предметники, які працюють з учнями даного класу.

І. Виступ класного керівника.

Шановні батьки! Уявімо собі таку ситуацію. Засадили ми ділянку землі, скажімо, помідорами чи картоплею. Однаково на всій площі підготували ґрунт, удобрили, розпушили землю, випололи бур'ян. І що маємо в результаті? Чи всі кущі дали однаковий урожай? Ні. Одні виросли більші і плід дали добірніший, інші не такі буйні, а деякі й зовсім заниділи. У чому річ? А може, не кожній рослинці треба було всього однаково й порівну?

Наша з вами мета — куди вища, і завдання — значно складніші: сформувати з кожної дитини особистість відповідно до нашого ідеалу. Підкреслюю: з кожної! Бо якщо на ділянці кілька кущів не дали очікуваного плоду, то це не велика біда: недобір компенсують більш урожайні. А для нас такої компенсації не може бути, кожна дитина має стати Людиною, залишити добрий слід на землі. Щоб цього досягти, кожна дитина має отримати потрібну їй частку нашої уваги, мудрості, доброти, ласки і вимогливості, поради й допомоги. Кожна дитина — це, передусім, душа, це маленький світ зі своїми особливостями. І його, цей світ, треба знати, щоб, втрутившись у нього, розвинути, збагатити, удосконалити, облагородити, але, не дай Боже, не зашкодити. Класному керівнику, як і вчителям-предметникам, найперше треба добре вивчити ваших дітей. Це — запорука успіхів у нашій роботі. Але для глибокого вивчення потрібен час. А перед вашими дітьми вже стоять завдання, які треба розв'язувати уже, негайно і щодня. І не дивно, що деякі з них уже відчули певні труднощі.

Ми, учителі, запрошуємо вас до співпраці, взаєморозуміння. Саме ви, батьки, найкраще знаєте своїх дітей і допоможете швидше пізнати їх нам. З іншого боку, педагогічні знання й поради досвідчених учителів стануть вам у пригоді. На сьогоднішніх зборах ви маєте можливість послухати вчителів-предметників, ознайомитись з вимогами до вивчення того чи іншого навчального предмета.

Очевидно, ваші діти по-своєму вже охарактеризували кожного зі своїх нових учителів, у декого, напевно, виникли якісь питання, у когось, можливо, й претензії. Нинішня зустріч — знайомство, а попереду — роки спільної роботи. Якщо між батьками й педагогами буде взаємоповага, толерантність, усвідомлення спільності мети,—цієї мети буде легше досягнути.

Крім індивідуальних особливостей кожного школяра, потрібно враховувати і вікову психологію. Вашим дітям зараз по 10 років. Вік, який охоплює від 10-11 до 14—15 років, називають підлітковим, або середнім шкільним віком. Ще його називають перехідним, критичним, а в народі, жартома, ще й "телячим". Це дуже відповідальний період у становленні особистості людини, а для батьків і вихователів — чи не найбільш складний.

Саме у цьому віці відбувається перехід від дитинства до отроцтва і юності і пов'язані з цим переходом зміни в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. В. Сухомлинський назвав цей період другим народженням людини. "Першого разу народжується жива істота, другого разу — громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе. Першого і разу людина заявляє про себе криком: "Ось я, дбайте, турбуйтесь, не забувайте про | мене ні на хвилину, бережіть, сидіть, затамувавши подих, біля моєї колиски". Вдруге і народившись, людина заявляє про себе зовсім інакше: "Не опікайте мене, не ходіть за мною, не зв'язуйте кожен мій крок, не сповивайте мене пелюшками нагляду й недовір'я..."Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене водили за руку".

У цей час яскраво виявляються прагнення до самостійності і властивих дорослим форм поведінки. Стосунки з дорослими, зокрема з батьками й педагогами, стають складнішими, особливо, коли старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини.

"Я найбільше боявся, — зізнається великий педагог, — що не помічу, не зумію зрозуміти, коли в дитині народжується підліток".

Нерозуміння цього часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодим шкільним віком, прояви негативізму, неслухняності та інші порушення норм поведінки. На цьому етапі бувають кризи, але вони не є неминучими. Труднощі у вихованні зникають, якщо батьки розуміють закономірності змін у психічному житті дітей, поважають ті нові тенденції, які народжуються. Треба враховувати вразливість, емоційність, суперечності отроцтва. Скажімо, з одного боку підлітки непримиренні до зла, прагнуть справедливості, "готові вступати в боротьбу з найменшим відхиленням від істини, а з другого боку — не вміють ще розібратись у складностях життя, не знають, у чому ж істина. Друга суперечність полягає у прагненні підлітка бути хорошим і небажанні, щоб його виховували; третя — у прагненні показати себе, самоутвердитись і невмінні це зробити; є глибока потреба в пораді, допомозі — і водночас небажання звернутись до старшого. Ці та інші суперечності підліткового віку не є чимось фатальним. Умілою виховною роботою вони згладжуються, послаблюються, а невмілою — загострюються, приводять до конфліктів.

Особливо впливає на духовне життя підлітків такий фізіологічний процес, як початок статевої зрілості. Його вплив на мислення, емоції, взаємовідносини з дорослими і ровесниками — величезний.

Статева зрілість скоріше наступає у дівчаток. В. Сухомлинський радить батькам і вихователям: "... бережіть дівчаток у цей період від нескромних, занадто цікавих, а інколи й розбещених поглядів дорослих. Нескромний, "оцінюючий" погляд дорослого дівчинка переживає як щось дивне, не зовсім зрозуміле, але водночас вона здогадується (більше відчуваючи, розуміючи), кого в ній бачать і розглядають, і це спочатку збуджує в ній сум'яття, а потім — думку про взаємовідносини статей. Від юнака і зрілого чоловіка вимагається моральна вихованість, щоб "не помічати" змін, які відбуваються в організмі дівчинки. Якнайменше розмов про любов, про статеве життя, якнайменше підвищеного інтересу до статевого дозрівання дівчинки, якнайбільше людяності, сердечності, чуйності й чутливості у взаємовідносинах між членами колективу (сім'ї) — ось у чому передумова правильного статевого виховання".

Співставмо тепер цю пораду В. Сухомлинського з реаліями нинішнього життя підлітків. Злива телевізійних деморалізуючих фільмів з цинізмом і оголеністю людських взаємовідносин. Підслухаймо, про що і як розмовляють наші отроки — і вуха в'януть від вульгарної лексики, якою рясніє їх мова. Звідки вони цього навчились? Від старших — юнаків і дівчат, розбещених порнографією, тусовками, алкоголем, а інколи й наркотиками. Чи все ми робимо, щоб відгородити нашу дитину від такого впливу? І який приклад (це архіважливо!) подаємо самі? Який культ панує у нашій сім'ї? Якими духовними цінностями живемо ми, батьки? Яке ставлення у нашій сім'ї до матері?

На думку В. Сухомлинського, "дух високого, цнотливого ставлення до матері — джерела людського життя і краси... — облагороджує природний статевий потяг, очищає душу від тваринного, грубо інстинктивного. Той, хто вихований в дусі "благовіння перед матір'ю, ніколи не гляне на дівчинку... хтивим поглядом, його очі не примусять юну істоту зіщулитись, насторожитись або ж, навпаки, відповісти жіночою кокетливістю".

Статева зрілість хлопчиків починається на 2 роки пізніше.

У підлітковому віці як у хлопчиків, так і у дівчаток прискорюється ріст організму. Інтенсивне збільшення фізичної сили позначається на поведінці. Відчуваючи приплив сили, вони прагнуть продемонструвати міць своїх м'язів, а часом навіть переоцінюють свої можливості. Так подбайте, батьки, щоб ця енергія витрачалась ними на цікаві й доступні для дітей види трудової діяльності, на спортивні заняття (в розумних дозах!).

У підлітків спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи і маси тіла. Мускулатура серця і його об'єм збільшується вдвічі, а діаметр судин. залишається вузьким. Отже, серце не може постачити потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема, до мозку. Ця недостатність викликає порушення серцевої діяльності. Але при правильній організації праці й відпочинку, занять фізкультурою, дотриманні гігієнічних норм такі явища не виникають. Постійно пам'ятаймо, що підлітку потрібне калорійне харчування; сон учня 5 класу має тривати 10 годин на добу; слухання радіо, музики, перегляд телепрограм треба строго обмежувати.

Багата і складніша за змістом предметна сторона знань потребує від учнів більше розумових зусиль. Буває, коли учні, надто захопившись чимось стороннім (напр., музикою, футболом тощо), забувають про свій основний обов'язок. Невдачі ж у навчанні вони гостро переживають, їх самолюбство вражене, і вони намагаються маскувати це удаваною байдужістю до оцінок. Інші, щоб виправдатись перед батьками, звалюють вину на вчителя, мовляв, у IV класі вчителька краще пояснювала матеріал. І тут надзвичайно важливо, щоб реакція батьків була виваженою. Ні в якому разі не підтримуйте їх критики вчителя. Зрозумійте, що цим ви нашкодите не вчителю, а, в першу чергу, — своїй дитині. Обов'язково зустріньтесь з учителем, виясніть разом причини спаду успішності, поміркуйте, що потрібно вашій дитині: індивідуальна допомога вчителя чи, може, ваш контроль над режимом роботи учня в позаурочний час. Бо тріщина відчуження між учнем і вчителем може, не без нашого сприяння, перетворитись у прірву, і чим глибша та ширша вона буде, тим більша нехіть до навчання буде у вашої дитини. Можна навести багато прикладів із практики, коли батьки конфліктують з учителями, в усьому довіряючи своїм , дітям, оцінка яких не завжди об'єктивна.

У своєму виступі я не мав (-ла) можливості повністю і всебічно розкрити складні проблеми підліткового віку, а лише звернув (-ла) увагу на найхарактерніші особливості цього періоду, які батькам треба помічати, розуміти, правильно трактувати і враховувати, щоб правильно виховувати своїх дітей.

А тепер я запрошую до слова учителів-предметників, а потім своїми міркуваннями, сумнівами чи досвідом поділіться ви, шановні батьки.

II. Виступи вчителів-предметників.

III. Слухання батьків.

IV. Оголошення теми наступних батьківських зборів.

V. Індивідуальні бесіди з батьками.


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ СІМ'Ї ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОГО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ

Орієнтовний зміст виступу класного керівника.

Шановні батьки! В юності я захоплювався(-лась) читанням художньої літератури. І образи, які схвилювали до глибини душі, збереглися в пам'яті й досі. Один з них — трагічний образ матері, старої, висохлої, в чорному вбранні, яка двигає на плечах важке каміння, виносячи його на круту гору. Незнайомим людям ця Сізіфова праця здається дуже дивною. А знайомі перестали дивуватися, бо знають причину. Так ця жінка покутує свій великий гріх: вона народила і виростила сина, який у час війни із загарбниками став зрадником свого народу. Важко сказати, які фактори головним чином вплинули на формування іуди. Продав він Батьківщину за 30 срібняків під страхом, рятуючи шкуру. Тепер мати відчуває винуперед Богом і людьми, бо не виконала свого найголовнішого обов'язку. Її син з молоком матері мав би увібрати в себе всеперемагаючу любов до Вітчизни. На жаль, мати усвідомила це надто пізно, коли сталося непоправне. А кожні мати і батько мають усвідомити цей обов'язок. І не забувати про нього ні на мить. Про високу місію батьківства і материнства , ми говоримо під час кожної нашої зустрічі. Сьогодні йтиметься про нашу відповідальність за здоров'я дітей. Що таке здоров'я? Це не тільки відсутність хвороб і наявність фізичної сили. Це і здоров'я духовне, і моральне.

Найперше поговоримо про здоров'я тіла. Без нього, як ви розумієте, неможливе щастя людини. "Здоров'я — це скарб", — сказав Монтень. А давайте відкриємо скарбничку народної мудрості, що ж думає про здоров'я наш народ.

— Щоб працювати, треба силу мати.

— У здоровому тілі здоровий дух.

— Сила без голови шаліє, а розум без сили маліє.

— Гіркий тому вік, кому треба лік.

Таких перлин багато, кожен з вас міг би пригадати ще і ще. І кожному зрозуміло, яка глибока правда захована в них.

Здоров'я нації — головний пріоритет держави. Здоров'я молодого покоління — один з найголовніших пріоритетів системи освіти. Здоров'я дітей — найбільша турбота і найсокровенніша мрія батьків. Чому ж ми, на жаль, не можемо похвалитися здоров'ям нації?

Людство вступило у XXI століття. Досягнувши величезних успіхів у науці, техніці, мистецтві, на жаль, воно не стало щасливішим і здоровшим. Усе ж робиться в ім'я людини, щоб полегшити її працю, забезпечити комфортні умови життя. А це призводить до стрімкого науково-технічного розвитку, наслідком якого є збільшення чинників, небезпечних та шкідливих для здоров'я людини. Науково-технічного поступу вперед не зупинити. Це однозначно. Як же людині зберегти і зміцнити своє здоров'я? Наведу деякі досить-таки невеселі статистичні дані.

У світі зросли хвороби цивілізації: серцево-судинні, нервово-психо­логічні, онкологічні, обмінно-дистрофічні, алергічні, різко збільшилася кількість хворих на СНіД, туберкульоз та наркоманію. В останні роки в Україні помітно зросла захворюваність на СНіД (=1 % дорослого населення).

СНіД — тяжке, смертоносне захворювання, яке називають чумою XX століття. Ліків і ефективних методів лікування поки що немає. Людина, заразившись ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини), стає беззахисною серед інших захворювань. Єдиною зброєю проти СНіДу є знання про захворювання і правила профілактики проти нього. Поду­маймо, де найімовірніше людина може заразитися? Перш за все у так званих групах ризику (наркомани, проститутки, алкоголіки тощо). Подумаймо, що приводить молодих людей у такі групи?

У наш час вживання спиртного і паління стало патологічною необхідністю, атрибутом проведення дозвілля, поширюється спектр мотивів пияцтва. Вживання алкоголю і тютюну для багатьох стало майже сенсом життя. Найгостріша проблема сьогодення — наркотизація неповнолітніх. Наркоманія має чітку ієрархічну структуру. Передусім — це вживання ... першого наркотика — тютюну. Серед його споживачів 6-8 % — діти молодших класів. Курить кожен п'ятий п'ятикласник, майже половина восьмикласників, близько 60 % випускників шкіл. Наступний наркотик — . алкоголь. Чверть восьмикласників уже мають чітку орієнтаціюна алкогольні напої. Серед випускників таких уже половина. У великих містах третина підлітків піддаються ранній алкоголізації.

За останні роки кількість осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби і психотропні речовини, в Україні подвоїлась. У 2001 році становила 107,1 тис., з яких 68 % — молодь віком до 30 років, 5,4 тис. неповнолітніх, що створює безпосередню загрозу геноциду нації. Згідно з інформацією МВС України протягом 2001 року до кримінальної відповідальності за незаконні дії з наркотиками притягувалось 976 неповнолітніх (із 18, 2 тис. осіб до 29 р.), серед них 117 — це учні шкіл, 280 — ПТУ, 330 — студенти вузів. Та досить статистики. Хіба що звернемо увагу ще на деякі цифри. І хай це буде інформацією для дальших наших роздумів. Наше здоров'я залежить від:

спадковості — на 20%,

рівня медицини — на 10 %,

екології — на 20%,

способу життя — на 50 %.

Скажіть, який із цих чинників залежить від кожного з нас? Спосіб життя. І пов'язаний цей чинник передусім із сім'єю. Саме сім'я, її глава і Берегиня — батько і мати — планують, забезпечують і контролюють те, без чого немає життя, а саме: їжу і напої, працю і відпочинок, сон, дах над головою, захист від стресів, холоду та небезпек у природі та суспільстві, спокій, лад і гармонію у взаєминах.

Здоровий спосіб життя не тільки зберігає, а й покращує здоров'я.Чи варто пояснювати, який спосіб життя законно вважається здоровим?" Звичайно, це в першу чергу здорове харчування і, добавлю, збалансоване. До речі, наші бабусі, не маючи спеціальної освіти, володіли неперевершеним мистецтвом забезпечення сім'ї отим саме здоровим і зба­лансованим харчуванням.

Азбукою істиною є те, що людина, а тим паче — дитина, підліток, юнак, повинні не менше, ніж 3 рази у день їсти свіжу гарячу страву. Я дивуюся, коли деякі учні зізнаються: "Я ніколи не снідаю. Не маю зранку апетиту". Чому здорова дитина після здорового сну (не менше восьми годин), ранкової зарядки, водних процедур не має апетиту? Вона Повинна мати апетит. Інша річ, якщо наш учень не виспався, вранці ледве прокинувся, на зарядку та "процедури", ясна річ, не вистачило часу, — звідки взятися апетиту? Та ще як допізна дивився "прикольні" телепередачі, після яких важко заснути, або був у товаристві (якому?) чи, не дай Боже, викурив цигарку-дві або й спробував чогось для "кайфу"? Але то я, певне, вигадую, з нашими дітьми такого не буває — чи не так?

Звичайно, турботлива мати просто так не випустить дитини з дому, вона дасть йому грошей, щоб у школі поснідав. А от чи поснідає він у тій школі, чи купить на ті гроші солодощів, жуйки або й цигарок, — цього вже мати, звичайно, не бачить. Зате вже як прийде зі школи, з'їсть за трьох, на радість мамі чи бабусі. А в народі з давніх-давен говорили:

"Сніданок з'їж сам, обідом поділися з приятелем, а вечерю віддай собакам". До речі, є люди, які саме ввечері найбільше наїдаються. А потім скаржаться на поганий сон, порушення обміну речовин, кров'яний тиск та інші болячки. Цукерки, інші солодощі для селянської дитини колись були великою радістю, бо давали їх нечасто, навіть у заможних родинах. Зате літом ласували різними ягодами, овочами, фруктами, звичайно, свіжими, а взимку — сушеними, квашеними або свіжими, збереженими в погребі. Люди дотримувалися постів. Погляньте на календар Української православної церкви і зверніть увагу на розміщення в році постів. Мудрі люди складали цей календар. Напевно, піклувалися не лише про здоров'я душі, а й про здоров'я тіла людини. На жаль, у наш час рідко хто цих постів дотримується. Забігаючи вперед, скажу, що піст забороняв не лише М'ясо і сало. Порядний християнин у піст не брав у рот ні чарки, ні тютюну.

Пригадуєте, у Котляревського: "Зевес тоді кружляв сивуху..." Звідки пішло слово "кружляв"? Коли збиралась родина за столом, чарка "кружляла", тобто ходила по кругу. Звичайно, кожен перед тим, як випити, мусив ще щось і сказати. Скільки то було сказано та й переспівано, поки чарка обходила кругом столу і пляшка "оковитої" спорожнялася! Не те, що сьогодні: стіл заставлений пляшками. А господар вважає за честь, щоб пляшки на столі не були порожніми. Скільки б не випили, ще додає. Щоб не подумали, що жалує. Ще й "на коня" заставляє випити. . І все це на очах, а нерідко й за участю дітей, підлітків, не згадуючи вже про юнаків. До речі, наші предки дітей до чаркування не залучали, більше того, діти не встрявали у розмови старших, знали своє місце. Хіба що хтось із гостей, родичів хотів поспілкуватися з дитиною. У всьому керувалися неписаними законами, традиціями, звичаями, враховували доцільність, знали межу дозволеного.

До здорового способу життя ще належить правильний режим дня, тобто чергування руху і спокою, різних видів роботи і відпочинку. Цьому, на жаль, у наших сім'ях приділяється ще менше уваги, ніж раціональному, збалансованому харчуванню. Всі ми розуміємо важливість перебування на свіжому повітрі.

Хочеться вірити, що більшість сімей, в яких зростають наші діти, ведуть здоровий спосіб життя. Але наші діти отримують інформацію не лише в сім'ї. Тому батькам потрібно обговорювати з дітьми ці питання, адже вони довіряють своїм батькам, прислухаються до їх авторитетного слова. Ще більше значення має особистий приклад батьків.

Цілком очевидно, що сім'я має двосторонній вплив на спосіб життя молодої людини. З одного боку, сім'я виступає захисним чинником, що перешкоджає появі та розвитку шкідливих звичок, з іншого, — особливим чинником, що стимулює розвиток шкідливих звичок у дітей.

Захисні чинники найбільше проявляються тоді, коли:

— між членами сім'ї існують добрі, відверті стосунки;

— виховання дітей передбачає прояв душевного тепла, виключає постійні ультимативні претензії; :

— батьки вірять у життєві успіхи дітей, проявляють високі батьківські очікування;

— діти, з одного боку, включені до прийняття сімейних рішень, а з ін­шого, — мають свої власні завдання стосовно інших членів сім'ї;

— стосунки між батьками базуються на взаємній повазі, підтримці, взаєморозумінні;

— ставлення батьків до дітей базується на реальній зацікавленості, увазі до їхніх проблем і не обмежуються тільки розмовами, а прояв­ляються безпосередньо участю в різних аспектах життя дітей.

Негативний вплив сім'ї на спосіб життя дітей насамперед пов'язаний із внутрішньою кризою у сім'ї:

— сімейною дезорганізованістю, яка призводить до того, що сім'я перестає вирішувати навіть елементарні проблеми утримання дитини;

— сімейними конфліктами, які є причиною різних стресів у дітей;

— проявом насилля (фізичного, психічного, сексуального);

— відсутністю почуття любові та взаєморозуміння між членами сім'ї;

— наявністю шкідливих звичок (алкоголізм, наркоманія тощо) серед членів сім'ї;

— невимогливістю та непослідовністю санкцій стосовно проявів шкідливих звичок для здоров'я дітей, слабка дисципліна в сім'ї;

— нереалізованим очікуванням стосовно розвитку й успіхів дитини.

Вам, молодим батькам, потрібно об'єктивною інформацією запобігати деяким ризикам для здоров'я своїх дітей.

Адже стосовно таких ризиків, як куріння, алкоголізм, наркоманія, саме батьки можуть стати реальним джерелом знань.

Тому, шановні батьки, назавше відмовтеся від скептичного ставлення до сучасної молоді, цікавтеся її проблемами, інтересами, запитами, смаками тощо, обговорюйте їх із своїми синами та доньками, учіть їх розрізняти, що у молодіжному житті — позитивне, а що варте осуду.

Сучасними дітьми важко керувати, адже їм доступно стільки засобів різної інформації, в т. ч. шкідливої. Навіть, якщо вашим девізом життя стануть Франкові слова — "sempertiro" (завжди учень), за всім не встигнете, всього не вивчите, у чомусь ваші діти будуть більш поінфор­мовані, ніж ви. Але у вас є життєвий досвід, є міцна моральна платформа (якщо вона є), підтверджена вашим сімейним життям, є ваш батьківський авторитет — і цього достатньо, щоб ваші діти, ваші дорослі діти прислухалися до батьківських порад і керувалися ними.

Бажаю Вам щастя і процвітання в сім'ях, успіхів у вихованні дітей, основою яких є і буде здоровий спосіб життя.


Як привчити дитину до читання, зацікавити книжкою?

Поради психолога

Книги – невід’ємна частина гармонійного інтелектуального розвитку дитини. Вони розвивають творче мислення, фантазію, уяву посилюють малюка, а також читання книг призводить до виникнення інтуїтивної грамотності. Якщо десять років тому всі діти виховувалися на читанні книг, то сьогодні, в епоху електронних ігор, телебачення і комп’ютерів, діти читають все менше, не проявляючи любов і полювання до читання. Як зробити так, щоб дитина зацікавився світом, описаним в книгах?

Усі батьки мріють, щоб його підліток забув про комп’ютер і віддавав перевагу книжкам. Але як цього досягти? Думаєш, про це повинні подбати вчителі? Навряд чи це завдання здійсненне, враховуючи кількість учнів та уроків літератури.

А ще – недосконалу навчальну програму. А недосконала вона тому, що не ставить за мету для вчителя викликати інтерес у підлітка до читання. Майже всі твори складні, незрозумілі, а тому й не цікаві дітям.

Щоб навчити підлітка читати, підбери цікаву книжку.

Для початку визнач, що твою дитину цікавить найбільше. Наприклад, хлопець дуже цікавиться комп’ютерами. Підбери фантастику про комп’ютерні світи. І ніби ненароком поклади на чільне місце. Найімовірніше, книжка не залишиться непоміченою.

Твоя дочка мріє про романтичні пригоди? Тоді підійде І. Бунін. І хай тобі не здається, що зарано читати у 12 років про кохання. Саме вчасно!

Подобається підлітку історія – вибери хороший історичний роман, і бажано відповідно до шкільної програми.

І не варто вибирати дуже складні твори, інакше від нерозуміння дитина розчарується в читанні. Що, власне, й відбувається у школі. Нехай для початку це буде щось модне. А до Достоєвського прийдете пізніше.

Запропонуй дитині подивитися фільм, знятий за книгою, піти на виставу, поставлену за п’єсою. Потім можна запропонувати порівняти з книжкою. Мовляв, а у книжці все було зовсім не так. Це спрацює, якщо фільм або вистава зачепили.

Дай відповідь підлітку на запитання “Навіщо треба читати книги?”

Розкажи, що дає книжка підліткам. По-перше, читання книжок – це словниковий запас. А словниковий запас допоможе перемагати в суперечках.

Книжка навчить красиво говорити й одягати свої думки в яскраві доводи.

Це може спрацювати, адже підлітки – великі сперечальники.

А ще книжки – це прекрасна мовна практика. Якщо є проблеми з грамотністю, то читання книжок допоможе.

А, як відомо, грамотна мова й уміння писати вигідно відрізняють будь-яку людину.

Ну, і чудовим стимулом для підлітка почати читати книжки може стати новенька електронна книга. Так, дорого! Але ти ж хочеш, щоб підліток читав книжки?!

Звичайно ж, проблема дитячого читання існує не лише в нашій країні. Французькі психологи, шукаючи відповіді на питання, що робити, якщо школярі не хочуть читати, запропонували оригінальну модель-хартію. Ось деякі її пункти:

“За кожним школярем безумовно зберігається:

право взагалі не читати;

право читати, стрибаючи зі сторінки на сторінку;

право відкласти недочитану книжку;

право читати все без обмежень; право читати де завгодно;

право читати вголос;

право закрити нам рота з усіма нашими повчаннями”.

Якщо батьки серйозно стурбовані недостатньо зацікавленим відношенням дитини до читання, їм можуть згодитися поради американського психолога В. Уільямса. Ось деякі з них:

— Насолоджуйтесь читанням самі і виробіть у дітей відношення до читання як до задоволення.

— Нехай діти бачать, як ви самі читаєте із задоволенням: цитуйте, смійтеся, заучуйте уривки, діліться прочитаним і тому подібне

— Показуйте, що ви цінуєте читання: купуйте книги, даруйте їх самі і отримуйте як подарунки.

— Нехай діти самі вибирають собі книги і журнали (у бібліотеці, книжковому магазині і тому подібне).

— На видному місці повісьте список, де буде відбитий прогрес дитини в читанні (скільки книг прочитано, і за який термін).

— Виділіть удома спеціальне місце для читання (затишний куточок з полицями і тому подібне).

— У будинку має бути дитяча бібліотека.

— Збирайте книги на теми, які надихнуть дітей ще щось прочитати про це (наприклад, книги про динозаврів або космічні подорожі).

— Запропонуйте дітям до або після перегляду фільму прочитати книгу, за якою поставлений фільм.

— По черзі читайте один одному оповідання або смішні історії. Розважайте себе самі замість того, щоб дивитися телевізор.

— Заохочуйте дружбу дитини з дітьми, які люблять читати.

— Розгадуйте з дітьми кросворди і даруєте їх ім.

— Заохочуйте читання дітей вголос, коли це тільки можливо, щоб розвинути їх навичку і впевненість в собі.

— Частіше запитуйте об думку дітей про книги, які вони читають.

— Заохочуйте читання будь-яких матеріалів періодичного друку: навіть гороскопів, коміксів, оглядів телесеріалів — нехай діти читають усе що завгодно!

— Дітям краще читати короткі оповідання, а не великі твори : тоді у них з’являється відчуття закінченості і задоволення.

— Нехай діти кожен вечір читають в ліжку перед тим, як заснути.

Кiлькiсть переглядiв: 306

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.